ПРАВДА І МІФИ ПРО МАЙДАН

ПРАВДА І МІФИ ПРО МАЙДАН

                  

                   ПРАВДА  І   МІФИ   ПРО  МАЙДАН       

 Більш ніж 20 років тому українці зробили свій вибір  жити в незалежній,вільній,демократичній державі.Але тільки сьогодні цей вибір  набуває  реальної  суті. Не досить мати громадські свободи – треба бути вільною людиною. Не досить мати конституційні права – треба будувати правове суспільство.  Як сказав відомий співак С.Вакарчук ,- «Нам надто легко дісталася свобода, тому ми і не відчули її.'І лише сьогодні, заплативши кров'ю за свою свободу, ми справді починаємо цінувати її.»

    Чому виник Майдан? Хто стоїть на Майдані? І взагалі навіщо нам цей Майдан ?  Давайте розбиратися.

     Якщо Майдан  2004 р. був політичним , то  нинішній - явище цілком  громадське. Люди вийшли не за НАТО, США чи Європу. Не за Бандеру,Тимошенко, Яценюка, Кичка чи Тягнибока – людям  просто  несила більше жити у країні,  що перетворилася у суцільну «Врадієвку», де продажна міліція ґвалтує та вбиває, де «мажорам» дозволено все, де постійно треба давати хабарі в дитсадках,школах,лікарнях, в податковій та вузах, де рішення суду можна купити, де у пенсіонерів ледь вистачає пенсії на хліб, а влада на народні  гроші  купує собі дачі та мерседеси.  Майдан стоїть , щоб на пенсію можна було жити  пристойно, щоб службовці не крали ,а працювали для людей , а  народні податки витрачалися б на будівництво доріг , лікарень та шкіл… Люди вийшли на Майдан, щоб змінити своє життя.

           Зараз, як ніколи, важливо достукатися до кожної людини через міцну стіну брехні та дезінформації. Людей,що стоять на Майдані, дехто називає  ледарями( стоять , щоб не працювати) , безхатченками ( хіба може нормальна людина більше трьох місяців жити на площі?Ба, навіть , гірше  - знущаються над загиблими. Все через те , що , на жаль , у багатьох вуха заліплені інформаційним воском.

         Мабуть багатьом доводилося бути свідком «неприємних» ситуацій : коли в транспорті вичитують літню літню людину,мовляв, це не пільговий рейс, або в черзі стоїть молода мати з дитиною на руках і черга старанно робить вигляд, що не помічає її. І напевно   багатьом доводилося сидіти в приймальному відділенні лікарні, очікуючи  на допомогу лікарів, а  натомість вас змушуютьспостерігати, як іде некваплива перезміна . З байдужістю на жаль ми стикаємося кожного дня. Це стало нашою буденністю, породило певні стандарти. Так ось перше , чим  вражає Київський  Майдан, - щирою турботою. Незнайомі люди піклуються один про одного – пропонують чай, бутерброди, тепліше місце в наметі… 

І думається ось про що. Ми всі говоримо про зміну влади, і ці зміни поволі починаються. Але ж залишаться і ті байдужі медики, від яких не дочекаєшсякваліфікованого лікування, і безпорадні міліціонери,не здатні захистити, і вчителі що ненавидять свою роботу. І таких багато – сердитих на весь світ, байдужих,тих,які нікому і нічому не вірять… То що ж ? Безвихідь ?

          Відповідь дає Майдан. В чому його феномен ? Там немає байдужих. Там не пройдуть повз людину,якій стало зле. Майдан – це самовідданий протест проти цинічної байдужості, яка оточує нас скрізь. Майдан акумулював в собі найпалкіші серця,найвідданіші душі нашої України.  Хоч як не намагаютьсяінформаційні кілери залякувати населення – на Майдані ,мовляв, одні нероби ,безхатченки і злодії. Страшна правда життя безповоротньо перекреслила цю брехню. Варто лиш подивитися скорботний список загиблих на Майдані : вчителі,

науковець, колишній народний депутат, театральний режисер, студент- психолог, викладач університету,офіцери- відставники,підприємці, фермер…

          Навколо подій в Україні і ,зокрема , навколо Майдану  вже тривалий  час ведеться інформаційна війна. Навіщо російські  ЗМІ , а до недавнього часу і де-які українські канали, розповідають відверті нісенітниці ?  Відповідь одна –розпалювання ненависті в серцях українців і підготовки до громадянської війни.

          Та  кремлівські політтехнологи не врахували одного. Українці не такі терплячі ,як білоруси. А на відміну від росіян , вони вже встигли подихати свіжим повітрям свободи. Ось чому українці не втікали від  беркутівських кийків ,їх били, а приходило ще більше. В них стріляли , а на місце одного загиблого приходила тисяча .

           70 років ми працювали «на благо партіі», 20 років  працювали на кого завгодно, аби лиш вижити. Прийшов час жити і працювати для себе. Українці це вже твердо усвідомили.

            Антикримінальна  революція в Україні  може стати міною для  імперської політики Кремля  , а успіх України –« кощеєвою смертю» для  путінізму. Саме тому, вважаючи на стан речей, що складаються в Україні , можна сказати – революція тільки починається !

                                                          Координатор Майдану Н.Тишкевич